Напрямки корекційно-логопедичного впливу, які використовує у своїй роботі логопед О.О.Кирпа-Джиджора:

Артикуляційна гімнастика


Для чіткої та правильної звуковимови потрібні сильні, пружні і рухливі артикуляційні органи – язик, губи, м’яке піднебіння. Усі мовні органи складаються з м’язів. Якщо можна тренувати м’язи рук, ніг, спини і т. д., отже, можна тренувати і м’язи язика і губ, мімічні м’язи. Для цього існує спеціальна гімнастика, яка називається артикуляційною. Артикуляційна гімнастика допоможе зміцнити м’язи органів мовлення і підготує базу для постановки звуків.

Дихальна гімнастика

Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має постановка правильного мовленнєвого дихання. Плавне мовленнєве дихання формується на основі фізіологічного дихання. У деяких дітей можуть спостерігатися порушення правильного фізіологічного дихання, тобто недостатнє збагачення легеней киснем. Тому так важливо навчити дитину дихати правильно.

Виконання спеціальних логопедичних дихальних вправ дозволяє не тільки вдосконалити мовленнєве дихання, але й допоможе виробити плавний видих через рот з поступовим збільшенням його тривалості.

Розвиток дрібної моторики

Паралельно із затримкою мовленнєвого розвитку у дітей спостерігаються різні рухові порушення. Насамперед це стосується артикуляційної моторики в сукупності з загальною руховою незграбністю, порушенням тонких рухів пальців рук - відразу ж спостерігається їх уповільнена, а часто і хаотична, незлагоджена робота.

Значні труднощі виникають у дітей при відображенні певного положення пальців за запропонованим зразком, а потрібний результат не завжди досягається навіть при численних повтореннях. Численні дослідження доводять наявність взаємозв’язку між рівнем мовленнєвого розвитку і рівнем сформованості тонких рухів пальців рук. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику, ми одночасно формуємо моторику артикуляційну, що в подальшому сприятиме загальному мовленнєвому розвитку дитини. Найбільш результативними у розвитку пальчикової моторики є пальчикова гімнастика, вправи з використанням дрібних предметів (ґудзиків, камінчиків, намистин, мозаїки, ігри з піском, крупами і т.д.).


Працюючи над розвитком дрібної моторики систематично, ми формуємо координацію, швидкість, силу тонких рухів пальців. З часом дитина буде виконувати всі вправи, швидко і легко переходити від одного виду діяльності до іншого. А це позитивно позначиться на всіх психічних процесах і насамперед на мовленнєвому розвитку.

Логопедичний масаж

Логопедичний масаж - це сукупність способів механічного впливу на різні ділянки мовленнєвого апарату руками логопеда чи спеціальними зондами. Він може проводитися на всіх етапах корекційного впливу.

Диференційоване застосування різних прийомів масажу дозволяє знизити тонус при спастичності м'язів і, навпаки, підвищити його при млявих парезах мускулатури, артикуляції, допомагає формуванню і здійсненню активних довільних, координованих рухів органів артикуляції.

Логопедичний масаж використовується у корекційній роботі при дизартрії (у тому числі і її стертій формі), ринолалії, порушеннях голосу, дислалії та при заїканні. Загалом масаж застосовується у всіх тих випадках, коли наявним є порушення тонусу тих чи інших м'язів, які беруть участь у мовленнєвій діяльності.

Паралельно з виконанням логопедичного масажу проводиться ряд вправ, які зменшують прояви салівації та тренують мімічні м’язи.

 

Основні цілі логопедичного масажу:

  • нормалізація м'язового тонусу загальної, мімічної та артикуляційної мускулатури;
  • зменшення прояву парезів і паралічів м'язів артикуляційного апарату, артикуляції;
  • зниження патологічних рухових проявів м'язів мовленнєвого апарату (синкінезії, гіперкінези, судоми і т.п.);
  • стимуляція пропріорецептивних відчуттів;
  • збільшення об'єму і амплітуди рухів, артикуляції;
  • активізація тих груп м'язів периферичного мовленнєвого апарату, у яких спостерігається недостатня скоротлива активність;
  • формування довільних, координованих рухів органів артикуляції.

Корекція звуковимови

Формування правильної звуковимови - один з найголовніших напрямків мовленнєвого розвитку дитини. Тільки при повноцінній сформованості та руховій активності органів артикуляційного апарату ( губ, язика, нижньої щелепи, щік, твердого та м'якого піднебіння), достатнього рівня розвитку фонематичного сприйняття (вміння розрізняти звуки) можливо своєчасне оволодіння звуками рідної мови.

Процес розвитку артикуляційної моторики займає одне з головних місць у логопедичній роботі з формування правильної звуковимови. Він включає в себе: вироблення у дитини повноцінних рухів органів мовленнєвого апарату, формування вміння переходити від простих артикуляційних рухів до складних, які будуть використовуватися в подальшому для правильної вимови звуків.

Лише систематичне виконання логопедичних вправ дасть змогу досягти потрібного позитивного результату і підготує артикуляційний апарат для правильної, чіткої вимови звуків рідної мови.

Розвиток фонематичного слуху

Фонематичний слух - це тонкий, систематизований слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови. Фонематичний слух, будучи частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення чутних звуків з їх еталонами, що зберігаються в пам'яті людини.

Фонематичне сприйняття — це здатність сприймати звукову сторону мовлення; уміння розрізняти звуки мовлення та їх послідовність у словах. У його основі — фонематичний слух, що дозволяє виділяти і розрізняти звуки мовлення щодо звукових еталонів — фонем.

 

У розвитку фонематичного сприйняття можна виділити три етапи:

  • розвиток немовленнєвого слуху; 
  • розвиток мовленнєвого слуху;
  • розвиток навичок елементарного звукового аналізу.

Розрізнення звуків мовлення, тобто фонематичного слуху, є основою для розуміння того, що ми говоримо. При несформованості мовленнєвого звукорозрізнення дитина сприймає (запам'ятовує, повторює, пише) не те, що їй сказали, а те, що вона почула (іноді точно, а часом дуже приблизно). Особливо яскраво недостатність фонематичного слуху проявляється у школі під час навчання письма та читання.

Немовленнєвий слух — сприйняття шуму води, вітру, звуків музики — за своїм походженням найбільш давній. Формуючись, складні психічні процеси залежать від більш елементарних функцій, які лежать в їх основі і складають «базу» для їх розвитку.

При цьому розрізнення немовленнєвих звуків повинно обов'язково супроводжуватися розвитком почуття ритму. Щоб образ предмета, який звучить, був більш повним, і дитина могла здогадатися про нього по ситуації, предмет потрібно розглядати, якщо можливо, торкатися, брати в руки. Крім того, корисно виконувати вправи із закритими очима, аналізувати шуми тільки на слух, без опори на зір.

Корекція порушень писемного мовлення

Дисграфія – частковий розлад процесу письма, яке виражається специфічними і стійкими помилками, які зумовлені несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма. Дисграфія у дітей – це часткове порушення формування та повноцінного використання письма, тобто ускладнення в оволодінні процесом письма. Поряд із дисграфією, при якій процеси письма порушені, виділяють і аграфію – повну нездатність оволодіння письмом або його повну втрату. Часто у дитини дисграфія пов'язана з різними порушеннями мовлення: дислаліями, дизартріями, алаліями та виражаються в особливих труднощах оволодіння письмовим мовленням. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими утрудненнями і вимагає тривалої спеціальної допомоги.

Збагачення словникового запасу

Мова складається із слів. Без слів не може бути мови. Слово — будівельний матеріал мови. Кожне слово має певне значення, із слів складаються словосполучення і речення, за допомогою їх людина оформляє свої думки і ними ділиться з іншими людьми. Чим більше слів засвоює людина, тим легше їй спілкуватись, тим багатша її мова. Обмеженість словника ускладнює спілкування, людині не вистачає слів для висловлення своїх думок.

Словник людини поділяється на пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, але і користується ними в активному мовленні. В активний словник дитини входять не лише загальновживані слова, але й специфічні, які є активними тільки для членів її сім'ї. Пасивний словник — це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший активного. Збагачення словникового запасу полягає у тому, що перш ніж назвати дитині нове слово, потрібно наповнити його певним змістом, пов'язати з конкретним предметом чи явищем.

Рольові ігри та розвиток зв'язного мовлення

Навчання зв’язного мовлення є водночас і метою, і засобом практичного опанування мовою. Зв’язне мовлення має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, воно позитивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. За допомогою добре розвиненого зв’язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, встановлювати контакт з тими, хто її оточує, ініціювати власні ідеї, брати участь у різних видах дитячої творчості.

Вивчаємо колір та форму

Від А до Я

Підтримка рідних

Заняття в дошкільній групі

Фрагмент відкритого логопедичного заняття з мамою

Фрагмент відкритого логопедичного заняття з мамою

Пальчиками граємо - мову розвиваємо!

Фрагмент відкритого логопедичного заняття з мамою